Конфлікт – паливо для розвитку

Що таке конфлікт?
Конфлікт – це коли Ви впираєтеся в щось у партнері. У поступливості не вловити фактичних якостей партнера. Ми це вловлюємо тоді, коли в партнера є чітке бажання або опір. Уперившись у бажання чи в опір – ви справді відчуваєте іншу людину.

Якщо пара ніколи не конфліктує, то це означає, що в неї триває цукерково-букетний період, або що партнери не розвиваються в парі. Люди можуть мати близькі стосунки і при цьому не розвиватися.

Що таке розвиток у парі?

– Під розвитком тут розуміється дослідження якостей характеру, потреб, уявлень про життя, таємних прагнень і меж одне одного. Замість того щоб розвиватися через дослідження протилежних або просто несхожих поглядів на події, обставини, бажання та дозволи, люди, щоб уникнути конфліктів, можуть вирішити просто домовитися: нехай у кожного є болюче місце, і ніхто, в одне одному, цього не торкається.

Але саме «болюче», наболіле – це найживіше в людині. ЦЕ саме те, що робить її Людиною. Це найактуальніше в ній – її «болюча тема», прочитується в ній як її індивідуальне розуміння людяності! Інакше з чого б ЦЕ існувало в ній?
Та ще й, до всього іншого, було чимось таємним і досі боліло?

Уся ця тема, так зване болюче місце* – це реальна нагальна зона зростання.

Відчуйте різницю між «так чіпляє, що аж болить» і задоволенням звичайних потреб і примх одне одного в парі.
Якщо ви домовилися задовольняти якісь примхи одне одного, але при цьому ні в якому разі не лізти в наболіле, з метою не завдавати одне одному болю, то це – договірні стосунки.

Доки ви не вперлися в партнері в щось, де він опирається, вважайте, що ваш партнер ще не проявився перед вами. І доки так, за всієї симпатії одне до одного, ви не купаєтеся в прийнятті одне одного – ні.
Ні він, ні ви ще навіть не знаєте, що вам доведеться прийняти одне в одному. Доки ви ще не знаєте, що там за зовнішньою комфортною оболонкою, ви перебуваєте в авансах, вас ще несе потік взаємної цікавості, що немаловажливо на старті стосунків.

«Старт» може затягнутися, як затяжна прелюдія, але страх розчарувати або завдати «болю», торкнувшись зарядженої теми, може стати перешкодою до відкритості одне перед одним.
Як, наприклад, страх бути відкинутим може так і не дати статися сексу. І через подібні психологічні страхи багато пар воліють не йти вглиб своїх стосунків. Глибина у стосунках можлива лише при дослідженні заряджених БОЛЕМ тем.

У багатьох парах за наявності фізичного сексу «психологічного сексу» так і не трапляється. Що лякає? Звісно, страх зруйнувати те, що є. Адже кожен конфлікт – це ризик. Цей конфлікт може стати останнім, стосунки припиняться. Але «правильно» проведений конфлікт виводить партнерів на новий рівень розуміння одне одного. І лише тут, у людей, що симпатизують одне одному, з’являється шанс по-справжньому покохати.

Правильно проведений конфлікт приносить дари. Це плоди ваших живих стосунків, ці плоди роблять вас багатшими, цінішими одне для одного. Так ви дізнаєтеся, що партнер готовий справді винести і до яких меж простягається його любов, а це означає, ви можете побачити, яких масштабів його особистість. І тепер ви сприймаєте те, крізь що тече ваша любов до нього. Так виявляється те нове в ньому, у що ви не перестаєте закохуватися знову і знову.
Цей процес робить стосунки живими. Або ви виявляєте те, що прояснює для вас, що це не ваша «половинка». І якщо так, то добре, що цей факт було вчасно виявлено – це економить час життя – його і її.

У людської особистості є межі, межі особистого досвіду. Досвід містить енергію особистої сили людини. Інформація, яку людина взяла без досвіду, на жаль, такої енергії не містить. Те, що пережите, робить індивіда тим унікальним і неповторним, яким ми спостерігаємо його в дії. Моторика рухів, трансляція бажань, емоцій і смислів – усе це складається в цілком певний впізнаваний образ. Цей образ людини ніяк не пов’язаний з її поінформованістю, і нехай навіть вона демонструє нам енциклопедичні знання, вона не вразить нас, і все.
Особистий досвід – розуміння тілом – містить у собі персонально засвоєну енергію, яка – стає харизмою. Натомість у «голій інформації», відірваній від досвіду, такої енергії немає.
Багатьох «красномовних» лекторів університетські студенти, слухаючи, засинають від нудьги, бо немає там енергії досвіду лектора. Жива молодь, жваво провівши вечір напередодні, «прокидається» на лекціях, коли мова заходить про живі приклади або лекцію веде живий лектор, який має досвід у тому, про що говорить.

Так ось, з енергії досвіду народжуються наступні бажання й наступна цікавість, реалізація яких уже лежить за межами пізнаного. Тому так важливо людині слідувати за своїми бажаннями, йти на поводу у своєї живої цікавості, чого не відбувається, якщо партнери бояться конфліктів.

Там, за гранню незвіданого, у дозволі собі й партнерові розкривається нове в особистості людини, там відчуття нових територій і свобод. Вам це може здатися «жах, жах, як це не можна», але це саме те, що стане новою енергією – новою харизмою. Навіть якщо там справді «жах – жах» – відпустіть туди коханого. Ось із цими «жахами й свободами» ви й розбираєтеся в конфлікті.

Підходячи до справжніх меж, ми боїмося! Боїмося своєї психологічної Смерті. Готуються звалитися наші межі, а отже, утворюються нові кордони, але там я такий(а), яким(ою) себе ще не знаю. Як я проживатиму життя з новим самим собою?! Жах!

По-старому я ж знаю як, а по-новому поки що ні. Мій партнер буде новий, із «розширеною опцією», і поди знай, як із цим новим поводитися. Усе страшно. Це і є причина, з якої багато хто так затягує з’ясування стосунків або прояснення своїх потреб, що дотягують до того, що їхні стосунки починають «погано пахнути». Доки один із них не зрозуміє, що за такої ситуації розійтися – не найгірше рішення й ризик порушити «болючу тему» виправданий. І тоді вони починають розмовляти… І? І часто трапляється так, що можна й не розлучатися.

Конфлікт. Правила ведення

Правильно розгорнутий і проведений конфлікт інтересів виводить обох партнерів на новий рівень розуміння потреб одне одного. Від такого процесу свобод і ясності у стосунках стає більше. Можна сказати, «просвітлення» настає в парі.

Почнемо із запитання.

ЩО Є КОНФЛІКТ?

Це, по великому рахунку, просто переговори. Мета яких – більше співналаштувати пару й познайомити глибше одне з одним, допомогти по-новому поглянути на спільний простір, породжений поєднанням двох енергій і світоглядів.

Як це – неправильно проведений конфлікт?

ВАРІАНТ 1.
Неправильно – це коли в результаті маємо компроміс «50/50». У стосунки партнери вступали з передчуттям реалізації свого стовідсоткового потенціалу бажань. У надії, що партнер усе це прийме, хоч і не в усьому зобов’язаний брати участь. У разі ж конфлікту, коли один не згоден із частиною інтересів іншого, він вимагає пожертвувати цією частиною заради власного комфорту, мотивуючи це тим, що він сам готовий буде відмовитися від частини власних бажань.

Тому, хто вимагає жертв, це здається гарним рішенням, бо він схильний регулярно жертвувати своїми потребами. Якщо вони на цьому зійшлися, то тепер у кожного залишилося власних інтересів менше, ніж було до взаємних стосунків. Ось сидять вони, одне на одного дивляться й дуються: компроміс знайшли, а радості немає.

За такого розкладу кожен із партнерів енергетично почувається в парі гірше, ніж без пари. Але страх самотності лякає більше… Тепер ці «близькі люди» ображені обоє. Але кожен таємно сподівається, що свої урізані (на догоду іншому) інтереси він зможе десь на стороні тихо реалізувати без оголошень партнерові. До того ж обоє відчувають, що тепер вони далі одне від одного, ніж до конфлікту.

ВАРІАНТ 2.
Ще один варіант розвитку подій у разі компромісного рішення – це захворіти. Але навряд чи це найкращий варіант. «Усі хвороби людини – це нереалізовані її бажання», – кажуть індіанці.

Компроміси ведуть до того, що людини в парних взаємодіях стає «менше», ніж було її в себе самої до партнерства. Тоді в таких стосунках стає «тісно». Коли в парі з кимось тісно нашим бажанням, то ці бажання починають розпирати нас зсередини симптомами хвороб.

Стосунки, у яких один із партнерів наполягає на компромісі, – це не про живе, що прагне розвитку. Це про функціональність у партнері, яку той, хто бажає компромісу, хоче використати в іншому для втілення своєї статичної картинки «мої ідеальні стосунки». Решту ж, що не вписується в цю картину стосунків, і те, що в партнері «випирає» не за сценарієм, він хоче ампутувати.

СПОСІБ КОМПРОМІСУ «50/50» – характерний для формальних стосунків. Мета їх – не любов, а взаємний обмін послугами та здавання «себе в оренду» для взаємної допомоги в реалізації проєкту «моє успішне життя, його атрибути й люди».
До того ж «люди» тут справді в кінці.

Історія з життя:
Вона: – Я не знаю, що й робити! Він мені каже: «якщо ти підеш на свої тренінги, то піду я в бар». «Я починаю думати про себе», – каже вона, – «у барі можуть бути дівчата» і починаю ревнувати; «а раптом він там нап’ється». Ось і сиджу ввечері вдома. Обоє сидимо, дуємося, не розмовляємо.

ВАРІАНТ 3.
Теж як неправильно.

Це коли один із партнерів виграє в процесі проведеного конфлікту. Коли він енергетично або соціально сильніший, то може, логічно обґрунтовуючи, змушувати пожертвувати в ім’я себе коханого, «більш правильного». Той, хто пожертвував своїми інтересами й поступився «частиною самого себе», тепер не сподівається в повному обсязі реалізувати свої бажання і тухне. А це означає, що ентузіазму, який він вкладав у стосунки, тепер у нього стає менше! І вся система загалом починає програвати, стосунки згасають. Потьмянілий стан партнера заразливий. Той, хто «виграв» у суперечці, у піднесенні й, спочатку, ніби щасливий, що урвав своє. Але далі починає відчувати гіркий осад такої перемоги й швидко починає чахнути сам, або ж змінює партнера на більш «сяючого», «непуганого» розчаруванням і досадою, а отже, більш ресурсного.

Правильно проведений конфлікт – це коли виграють обоє.

Так, саме виграють усі, а не коли виграє сильніший. Це цілісний підхід живого життя. Це про те, що всередині системи, як і всередині людини, усе важливе. Правильно проведений конфлікт – це коли всі інтереси почуті й враховані.

– Ти хочеш цього? Та на здоров’я, мене це, звісно, може здивувати, сильно здивувати. І навіть лякати, але «чого не зробиш для коханого».

– Як тобі допомогти в цьому? Якщо я навіть не хочу в цьому брати участі, як я можу тобі в цьому допомогти? Наприклад, у стрибках із мосту – я не братиму участі (я боюся), але, може, сфоткати тебе з берега? Або – А я ще оце й оце не пробувала – дозволиш, підтримаєш?

– Спробуємо, поділися досвідом, а може, спробуємо це разом?!

І свобод у парі стає більше. Окриленість партнера заразлива! Тут кожен приносить у стосунки те, чого там не було раніше. Нові відкриття, свіжі думки й враження. Прийняття партнера не лише окрилює, воно забезпечує непохитну впевненість, що цей світ правильний, у ньому хочеться жити й творити.

Чи не про це мріє кожна людина?

Про те, щоб її приймали як правильну й здорову.
Здорову – від слова «здорово!»

У таких стосунках трапляється геометрична прогресія живої енергії, і цікавість до життя зростає, а отже, зростають і здорові досягнення. І як наслідок – щастя. За взаємної підтримки щастя стає більше.

Це не порівняти зі стосунками, замішаними на компромісі, де кожен сиротливо тягне ковдру на себе й хоче отримати більше, а витратити менше. Сирітство – властиве для жебрацької свідомості.
Дозволяти ми можемо зі свідомості достатку. Рясний підхід до життя – джерело королівської щедрості.

«Матерішають» обоє в таких стосунках. Це і робить людей «материми харизматиками» – красивими й вільними у своїй силі. Спільні пригоди – відкривають дорогу туди, у світ взаємних дозволів одне одному, у готовність до співучасті в інтересах одне одного. Такий союз народжує синергію.

У таких союзах і втілюється ідея про еллінських богів. Чим легендарні боги відмінні від людей? Та тим, що вони могутні – вони можуть.

Хотіти – значить могти? Але не факт, що це працює, коли ви в парі. Якщо ви в парі менше, ніж без неї, – то навіщо вам такі стосунки?

Уявіть, ви в парі чогось хочете, а партнер «гальмує». Він може не чинити прямих перешкод і навіть не заперечувати відкрито, але всім своїм здивованим обличчям може дуже вас гальмувати. Так гальмувати, що могти буде дуже складно.

І подумайте, може, ви робите те саме? Чи не таким чином, гальмуючи партнера, ті, хто на початку особистих стосунків був для нас блискучим, тепер, загальмувавшись об вас і засумнівавшись у собі, став непутящим? Згорнувся, здувся перед осудливими поглядами близької людини?

Звісно, прояснення взаємних інтересів не завжди проходить на хвилі високого ентузіазму.
Запитайте самі себе: не «чому він такий-сякий – не розуміє мою тонку душу», а поставте запитання по-іншому: «на що я міняю свої живі частини, від яких відрікаюся, щоб зберегти ці стосунки, у чому моя вторинна вигода». Чи варта гра свічок, якщо я не проживаю себе поруч із цією людиною, то навіщо все це?

Вторинною вигодою можуть виявитися: статус сімейної людини; статус матеріальної відповідності своїм картинкам про успішне життя; пиха бачити себе рятівником (дуже несподівана вторинна вигода, і для багатьох страшно її в собі виявити). І, може, якщо це ваш випадок, то ви викриєте себе в якомусь виді користі, інакше навіщо вам бути в цих несмачних стосунках. Отже, час іти в конфлікт.
Замислившись, можна раптом виявити, що вам без стосунків якось вільніше й легше проживати себе, але як страшно собі в цьому признатися? Адже коли ми погоджуємося на те, що нам не зовсім до душі, то ми перебуваємо вже в конфлікті, у внутрішньому конфлікті із собою.

Перебуваючи довго у внутрішньому конфлікті, людина виснажує себе суперечностями. Вона страшенно боятиметься конфліктів зовнішніх, адже вона не знає, як їх розв’язувати ні всередині, ні зовні.

Перебуваючи у внутрішньому конфлікті, ми не бачимо способу дати собі можливість реалізувати деякі зі своїх потреб, які, як нам здається, можуть зруйнувати те, що ми маємо.

Часто ми не йдемо в конфлікт, щоб не
втратити «обличчя», цим ми самі крадемо в себе, не дозволяючи жити себе цілком. Тоді чого ж чекати від партнера?

Якщо вам одному із самим собою погано й ваші потреби суперечать одна одній, то в парі буде тільки гірше.

Може, не варто поспішати погоджуватися на стосунки, у яких некомфортно? На стосунки, які вимагають компромісів? Може, спочатку варто піти від компромісів усередині себе – дати собі дорости до гарних стосунків із собою, щедро даючи собі час розібратися у власних потребах. Тоді вдасться піти у стосунки з готовністю дозволяти партнеру бути цілим з усіма його бажаннями, включно з тими, які нам незрозумілі.

Коли ми навчимося слухати себе, тоді ми готові почати чути іншого. Слухаючи іншого в «правильно» проведеному конфлікті, ми перетворюємо конфлікт на оповідь. На двосторонню оповідь, де кожен може розповісти про себе те, що не ризикував сказати раніше. Якщо ми мислимо категорією достатку, то весь час світу наш. І ми не поспішаємо заповнити всі паузи, ми можемо нескінченно слухати, коли ми не поспішаємо, ми можемо слухати так, щоб почути.

Правильно проведений конфлікт починається з оповіді, і це вже не протистояння, а розмова по душах. Уявіть, ви слухаєте текст і паузи:

– Що там у тиші між рядків? Це ж найважливіша частина інформації! Саме за довжиною пауз я розумію, що важливо моїй дорогій людині. Саме за «страхом» перед моїми паузами в моїй оповіді, коли він намагається мене перебити, я бачу, чого партнер боїться в моїй розповіді найбільше. І саме туди, де йому «страшно», я його акуратно й упевнено запрошую – там зростання, там нові території, де ми ще не були.

А інакше навіщо все це? Навіщо мені партнер, який боятиметься деяких моїх граней, як же я з ним зможу бути собою?

Для цілого ряду людей, щоб зрозуміти, що певні стосунки того не варті, доводиться переконуватися в цьому через багаторічний досвід сварок.

Там, де спочатку здаватиметься, що «одного разу партнер змінить під мене, або прийме мене цілком», але, на жаль, майже завжди «одного разу» не настає.
І перше, і друге вірування – «що він зміниться» і «що прийме мене» – є оманами.

Якщо це про Вас, то, може, час зробити висновки, переглянувши внутрішні постулати.

Помилка 1.
У самій ідеї «що інший зміниться» і є основна помилка? Якщо я так думаю, то я бачу його як напівфабрикат, а чи так це?

Може, проблема не в ньому, а в мені?

Помилка 2
Може, це я себе не приймаю з усіма моїми ціннісними смислами? А партнер, він вторинний у цьому ланцюжку неприйняття? Може, мені почати із себе й виявити, що те, що він не приймає, – це я не приймаю в собі?

Навіщо нам потрібні стосунки насправді?

Тільки ті стосунки варті уваги, які роблять вас вільнішими й могутнішими, ніж без них.

Свобода – необхідна умова для виникнення любові. Без свободи – будуть лише її сурогати.
Саме у Свободі з’являється місце для прояву справжньої любові.

Наталія Валицька