Ворожіння за коментами, або нова інтелектуальна розвага

Є народна популярна атракція – просиджувати час, спілкуючись у мережах. Любить народ себе показати через те, що ніби приходить на інших подивитися.

У соціальних мережах у людини створюється враження, що в гостях побувала. І особливо приємно багатьом, що ні за рахунком платити не треба, ні посуд мити, і від «а по пиці…» теж ухилився, а обмін – увагою та емоційним погладжуванням відбувся.

Пропоную свіжий ракурс для тих, хто думає, – використовувати коменти для власної розваги, саморозвитку та подальшої користі (звісно, людству))

Навіть відсортоване сміття перетворюється на ресурс, що вже й казати про людей. Вони різко стають корисними, причому, не побоюся цього слова, УСІ.

«Як, ви не любите людей? Та ви просто не вмієте з них знущатися», – каже сучасна народна мудрість.

Так назбиравши «бліх» в інеті, хочеться поділитися тим, як їх можна використовувати. Слово «блохи» – це збірний образ людей, яких персонально не звати, але з’явитися на своїй території їм дозволяється (а що, нехай стрибають), там вони можуть і розгулятися (їм це право дається від народження) і почати покусувати.

Я ж використовую інет як живий майданчик для обміну досвідом, де ділюся своїми експериментами над собою та своїм життям і відкриттями, зібраними в психологічних лабораторіях розвитку людини.

А тому мені цікаве Життя в усій його повноті, і для повного контакту з цілим світом я волію не закривати від коментарів, «не банити» народ – це ж так захопливо – кожен приносить із собою весь свій світ, а хто не витримує моєї пильної уваги до своєї персони, сам собі робить «сеппуку»* самостійно зникаючи з листування.

* сеппуку – синонім харакірі, мається на увазі здійснене за всіма правилами ритуальне самогубство.

Справжній психолог, у цьому зізнаюся й розкрию професійну таємницю (хай пробачать мені колеги), не слухає людей – він на них дивиться. Дивиться, що вони роблять насправді, коли вони думають, що їх слухають, і що показують собі, коли обирають слова, описуючи щось. Для чистоти експерименту інформативнішою буде нагода, де людина не себе, а саме щось інше описує й коментує. Це виявляє її спосіб життя, загалом «палить» її з головою. Якщо ми починаємо дивитися на процес, а не на слова, то кожен, хто говорить, постає для нас голим. У цьому процесі для нашого живого розуму, як і для тіла, з’являється приємна натуральність і справжність людини, що, звісно, незрівнянно смачніше, ніж «силіконові сурогати» формально чемного поверхневого спілкування – «від більярдної кулі», як називав це Ерік Берн у книзі «Ігри, у які грають люди, і люди, які грають в Ігри»

Адже коли правда постає перед нами в усій своїй красі, то це за будь-якого розкладу естетичне видовище. Людина хоче знати підноготну. А тут «до ворожки не ходи», відкривається багатошарова реальність у всій красі, з усіма дорослими комплексами та емоційними травмами дитинства. Окремих коментаторів навіть можна «бачити», чим і як у дитинстві «били-кривдили» і який був гіпертонус при народженні. Якщо так уважно – «між рядків» люди почнуть дивитися на життя навколо, то кіно й серіали зникнуть за непотрібністю. Хто живе справжнім життям, той їх і так не дивиться (ніколи дивитися, навколо стільки живого цікавого випирає).

Про коментаторів у соціальних мережах.

Зрячий – побачить, слухаючий – почує (заздалегідь приношу свої вибачення, в деяких персонажах ви можете впізнати себе) Ви, звісно, здогадуєтеся, що це «випадковий» збіг. Проте – впізнати себе буде інформативно й терапевтично водночас.

1. ОЦІНЮВАЧ – «Сідай – п’ять» / «Сідай – два».

Віра: Вірить у магічну силу обгортки/етикетки!

Людина, яка прийшла оцінювати, а отже, та, якій самій важлива оцінка, сама колекціонує оцінки, дорожить ними, подаровані від друзів і значущих осіб, вони посідають почесне місце в її іконостасі. Це як якщо людина приходить із порожньою коробочкою з написом «ху-ня» або навіть «скарб незліченний» і думає, що це можна «впарити», не розпаковуючи, і отримати емоційний ефект.

А там хоч що напиши й цінник приклей – цінності й користі ж не додасть. Коли в людини немає своїх думок, досвіду переживань, а спілкуватися хочеться, бо тепла й визнання не вистачає.

Вона від інших звикла його отримувати, бо право самій собі їх давати відібрали в дитинстві. Тому багато хто справді вважає оцінку інформативною, тобто намагається нагодувати тим, що їсть сам, навіть якщо це їжа, яку вже один раз «їли» (вибачте за каламбур). Особливо показові в таких коментарях – «це повна маячня, що не варта уваги» тощо. При цьому такі люди можуть настійно й уперто займати місце в ефірі. (?)

Життєва Драма: Жертва нашої оцінювальної системи освіти . А хто не жертва?, – запитаєте ви, на жаль, майже всі. Я їх ніжно так називаю «недобаюканими». На жаль, вони були позбавлені права на свою думку, свої бажання ще в дитинстві, і це було несвідомо зроблено батьками.

Анекдот:

мати: – Вовочко, додому!

син: – Я хочу їсти чи я змерз?

мати: – Ні, Ти хочеш спати!

Жива ініціатива дитини була припинена батьківським «думай, що робиш». Від цього в живої дитини енергія з тіла «вистрілювала» в голову, паралізувало тіло, і дитя не могло залишатися «живим» у своїй спонтанності. Далі дитина починала існувати з оглядкою, з задньою думкою, що постійно треба зважувати й шукати це «правильно», що саме і як робити, хотіти й навіть думати. За такої атмосфери дитині доводилося захищатися. Адже життя – це коло з трьох стратегій: відчувати провину, виправдовуватися й звинувачувати. Так паралізується імпульс до творення через страх помилки. Дитина відмовляється творити/діяти, а якщо вона не творить, то за що ж вона сама себе поважатиме? Тому часто ці люди залежать від чужої поваги та визнання. Ці люди спілкуються ярликами й узагальненнями, при цьому, ховаючись за гарною упаковкою, думають, що їх не видно.

До речі, ОЦІНЮВАЧІ – це не завжди критичні коментатори, схвальні – теж сюди належать. Хвалебні коментарі цінні самі по собі тому, кому це важливо. Насправді коментар стає на порядок цінніший, якщо там є уточнення того, що зачепило/здивувало/зацікавило. Тоді це вже переходить у розряд обговорення, що стає зовсім іншою творчою грою.

Що робити з ОЦІНЮВАЧАМИ

Похвалити своїми словами, звісно, сказати, який він (яка вона) молодець («сідай, п’ять»).

Що це дає?

Похвала погладжує, іноді «проти шерсті» ОЦІНЮВАЧА й дає йому можливість «поласувати» самому своєю гарною та «правильною» обгорткою.

2. РАДНИК – «Правильно було б вам піти… і оце зробити… »

Віра: Він свято вірить у те, що «правильність» узагалі існує і саме Він знає, як «правильно».

Людина, яка дає поради в режимі повчання, коли про це не просять, – результат відсутності визнання в житті. Діяльність у миру такої людини не пов’язана з її авторським баченням. Така людина в соціальних мережах іноді щиро намагається бути корисною.

РАДНИК «в мінусі» – це ОЦІНЮВАЧ, що ховається за порадами, який самоутверджується через поради з претензією на кпини, наприклад «більше читати».

Життєва Драма:

РАДНИК хоче продемонструвати себе, але в дитинстві його за це сварили – мовляв, «я-кати й висовуватися» негарно, і людині лишається «вчитися, вчитися й ще раз вчитися» – він це робить і пропонує іншим. Тому в особистій драмі РАДНИКА не передбачено сценарію успіху, йому самому завжди здаватиметься, що він ще недостатньо компетентний, і його сильно дратують люди, які щось роблять і менше тривожаться.

Що робити з РАДНИКОМ?

Можна звернути увагу на його мету/смисл і повернути йому його, проінформувавши, що це не ваш смисл. Здивувати його, що цілі й смисли в людей бувають різні, і він може свої теж переглядати, якщо вони застарівають.

Що це дає?

Зазвичай РАДНИК змінюється в тонусі: розслабляється або, навпаки, напружується, отримавши увагу й щасливий від інсайту (що смисли бувають у людей різні), іде думати над правом людей мати різні персональні «правильно й красиво»

3. ЕКСПЕРТ: «робив те-то… отримав … те-то» «так буває….» «було таке, коли…» ділиться своїм досвідом на тему в стилі розповіді.

Віра: Усе, що можна перевірити дослідним шляхом, треба перевіряти всім собою. Вірить, що тіло, розум і емоції дані людині для практичних досліджень і власних експериментів.

Зверніть увагу – цьому типу людей справді вдається ОПИСУВАТИ те, що відбувається, а не ОЦІНЮВАТИ – цим мистецтвом володіють ті, хто багато подій прагне пропустити через себе. Не плутайте їх, будь ласка, зі знатними «читачами». Читачі – це РАДНИКИ про «правильне», ЕКСПЕРТИ ж про «своє». ЕКСПЕРТИ вони не радять – вони діляться тим, що спрацювало в них особисто чи в тих, кого вони знають через потиск руки. Те, що «на полюванні» здобув ЕКСПЕРТ, він і приносить / пропонує для загального розгляду. Якщо «дичина» підходяща, то й без повчальної поради це візьмуть і застосують ті, кому «того-ж».

Драма: Це діти теплих, сердечних, але лінивих батьків – були коханими, але «недогляненими». Які отримали першу (до 7 років) свою «дворянську освіту» у дворі. Які виросли в колі однолітків із наданим великим полем для ігор і експериментів, з дозволом безкарно використовувати речі для дослідження їхніх властивостей.

Що робити?

Пропонувати продовжити дослідження в суміжних галузях.

Що це дає?

Нові проєкти й попутників, які думають, та ініціативних партнерів.

4. ЗАСТУПНИК: «ви автор, ідіота Васю вже вибачте…», «та він узагалі не знає, про кого (що) говорить…»

Віра: ЗАСТУПНИКА Герої мають бути завжди!

Якщо сьогодні вранці, якщо не зійшло сонце, значить, сонечком буду я! І якщо для цього мені теж треба погриміти й пометати блискавки, то для благої мети, звісно, і з задоволенням.

І це прекрасні й сміливі люди, які вже самі не сильно борсаються в оцінках (вони злетіли), але ще добре пам’ятають, як оцінки/ярлички впливають на ближнього, і тому часто не соромляться у виразах, коли за когось заступаються. Сміливо застосовують їх як зброю для благої мети.

Драма:

У дитинстві в їхніх родинах був героїчний приклад правильного використання гніву або був приклад гнучкого й яскравого інтелектуального захисту із запалом.

Що робити?

Тут у людини активна позиція, їй достатньо буде вашого факту прийняття, навіть мовчазного – вона вже сама отримує задоволення й дає собі визнання в цьому. Герої, вони зазвичай самодостатні. Цінуйте, раптом це вид, що вимирає, і іноді «поповнюйте» популяцію.

5. НЯШКА… «ми-ми-ми…»

Вірує: Що добро переможе зло і тому треба з усіх сил здаватися доброю.

«Дівчина-природа» – на аватарки часто обирають природний краєвид, пір’їнки, ручки / ніжки (кінцівки, а не тулуб; не плутати, будь ласка, тулуб – це про інше) Атрибути «няшного» стану – кавусик із сердечками та димком, промінці, блискітки й кошенята))

Вона повідомляє про себе, як і сама природа, що вона є і вам рада . Персоналізація – ні-ні, це її дуже лякає – можуть же до чогось причепитися, а природа й окремі частини тіла, як і кошенята, вони досконалі, і всіма визнаються божественно прекрасними.

Звісно, чекає розуміння прекрасного й у ній, з вашого боку теж і буде дуже рада.

НЯШКА нічого не буде покращувати / виправляти і ні з ким воювати – це така ненавмисна мудрість із чуттєвої порожнечі – Усе добре!

Драма: Така дівчина могла в дитинстві пережити яскраву драму психологічного насильства або осміяння. І бути свідком жорсткого протистояння зосереджених на собі та своїй правоті батьків і ухвалити рішення віднині не втручатися в жодну війну, не ставати ні на чий бік, бо любила обох батьків і той прекрасний час, коли був мир/перемир’я.

НЯШКА зазвичай і не глибока. Заглиблюватися в нюанси для неї небезпечно, можуть виникнути розбіжності в трактуванні й руйнівна полеміка, тож це не тому, що вона дурна, а тому, що їй там страшно. Тому «пір’їнки», «пушок» і часто дитяча короткозорість, що захищає від подробиць і деталей життя.

Що робити?

Усміхаємося й махаємо! Зігріти прийняттям – вони можуть раптом виявити свою глибину, але більше в особистих повідомленнях. Якщо хочете взяти на виховання, то дуже поступово їх можна розговорити. Часто це тонкі, вразливі й несподівані у своїх дитячих історіях дівчата.

Що це дає?

Природну ситуацію покровительства, розчулення, ніжність і визнання за тепло.

6. СКУНС «ху-ня, ваша заливна риба»

Вірує: Усі люди злі! Тільки я добрий, сиджу тут у бліндажі … стріляю.

Він сильно скривджений несправедливістю життя щодо себе. Причому в нього може бути прийнятна ситуація, проте на ступінь щастя в житті й задоволеність собою це в СКУНСІВ не впливає. Це людина, яка так втомилася від власної залежності від оцінки й від того, що їй постійно щось необхідно вибирати, що на помсту тепер усім ставить двійки й часто матом. Його душить заздрість до позитивних почуттів, дратує «нахабність» інших жити й діяти з іншого стану.

Драма:

Це, як не дивно, полярна пара НЯШКИ – партнер за травмою.

Там теж у дитинстві безсилля від неможливості вплинути на сварки батьків і матюччя від безвихідності щось змінити. Вони спочатку обирали чийсь бік із батьків, а потім розчарувалися, і тепер глибоко всередині сильно засуджують себе за те, що вірили й були зраджені або використані батьками у війні між собою. Вони не знають, кому й чому вірити. Коли виростають, виникає ще потреба цю розгубленість маскувати й якось брати участь у житті. Ось вони й тримають «матюкливу оборону» (частіше хлопчики, звісно, але бувають і дівчатка. Дівчата «пошлять, як дихають» і знецінюють будь-кого, хто намагається їх зупинити.

Що робити?

Послати смайлики від сестри за травмою й залишити їх психологам і психіатрам.

7. ХВАЛЬКО «Та вам би туди……подивився б я на вас тоді…»

Вірує: Говорити прямо про себе та свої «подвиги» – це негарно!

Як не дивно, милі люди, зі своїм дивним непрямим запитом на дружбу й одночасним використанням шансу себе продемонструвати в дії.

Драма: Часто жертви саме цього батьківського «не висовуватися».

Відчувають сильне збентеження, коли необхідно прямо розповісти про себе. Наче вибачаються, що так, мовляв, і так. Зате потім, коли «потяг іде», їхні амбіції наздоганяють, і вони недоречно й криво вклинюються в чужий процес зі своєю історією. Часто ХВАЛЬКО приходить у купе з РАДНИКОМ, щоб обґрунтувати хоч якось свою демонстрацію «Я-історії».

Що робити?

Звернути/привернути увагу, що ви чуєте його історію. Вона має право бути навіть без протиставлення з вашими словами.

Що це дає?

Швидке розв’язання питання. Сильну взаємну любов (адже вони, насправді, хочуть бути на вас схожими у сміливості проявлятися) або негайну втечу з поля бою (якщо зависають в антагонізмі до світу)

8. ПАНІБРАТ «Мені ль не знати тебе, друже… ти ще й не таке можеш…»

Вірує: Що всі люди Брати!

Цей спілкується одразу, як рідний і ніби зі знанням справи, що, звісно, подеколи може коробити. Він же в цей момент про щось… своє.

Так, він забуває уточнити низку речей, бо вважає їх неважливими для переживання спорідненості та причетності. Загалом безпечний: не кусається, а якщо й «натопче», то як великий добрий ведмідь, і шкура в нього пишна. Якщо що, можна туди й пожалітися або про життя поговорити, як із великим старим другом … про минуле.

Драма: Дитинство у великій галасливій родині, улюбленець класу, син/ дочка – полку. Звідси й раннє переживання всього світу як великого дому.

Що робити?

Гнати його не треба, навіть якщо він зачепив ваше самолюбство, не перетворюйтеся на СКУНСА, він у вас на стіні у ФБ з’явився не для війни, а для віри в братерство. «Поплескайте по плечу» коментом друга, і, може, з цього народиться щось нове або принаймні тепле.

9. БЛЯДУШКА (радше так Бля-Душка) «ой ой ой, а ви справді мали на увазі те, про що я подумала…»

Вірують: Свято вірують, що секс – це основний інстинкт!

Енергійні, емоційні жінки. Якщо до цієї субособистості не прилучиться цинічний СКУНС і/або ОЦІНЮВАЧ, то без зайвої пошлості це дами, таки легкої поведінки й дуже оживляють спілкування в мережах (не стільки пошлять, скільки фліртують) Знімають напруження, «енергізують» ситуацію, і так само буває нападає напад неагресивної пошлості як реакція на страх. Пошлість розряджає обстановку, але перешкоджає народженню чогось справжнього.

Драма. Зазвичай ці дівчатка, у душі татові доньки, що конкурують із мамою за любов батька, і при цьому знають про свою красу й часто з добрим першим сексуальним досвідом.

Що робити?

Відчути себе представником протилежної статі, незалежно від теми, що обговорюється, і порадіти за них, але не сильно, а то їх складно зупинити, і ваша стіна у ФБ може набути кольору «червоних ліхтарів».

10. НАРЕЧЕНИЙ (Герой-коханець) «Love. Love….»

Вірує: Свято вірує, що компліменти приємні кожній жінці, і це шлях до її серця.

Драма: Мамин синочок, якого мама навчила «правильно» поводитися з жінками, бо тато не вмів) Гріється в променях романтики «зароджуваного особистого життя». У мережах йому комфортніше й, головне, дешевше заводити знайомство.

Що робити?

Якщо ви жінка і у вас є запит на особисте, то будь ласка, пустуйте. Якщо такої мети немає, то краще ігнорувати. Тому що будь-яка спроба перенаправити спілкування в інше русло автоматом сприйматиметься як флірт.

11. ТРОЛЬ (Блазень) «Ха-ха… це значить, те… вау!» «Ось який, виявляється, ти «північний олень» насправді!»

Вірує: Що за всім, що виставляють на показ, щось ховають!

Шукає прихований смисл у всьому. Знаходячи «болючі» кнопки на заряджені теми, які проглядають між рядків вашого допису, – негайно натискає, цим і пустує.

Драма: Дитинство цікаве, але зовсім не обов’язково безхмарне, проведене в подорожах і поїздках. Батьки в нього з різних, можна сказати, «каст», тому й почуття гумору дуже рано сформувалося. Як стратегія знаходити цікаве й отримувати задоволення від будь-чого, що відбувається, і поєднувати «безглузде».

Що робити?

Боятися й «каятися», звісно, попиваючи заспокійливе. Якщо у вас є залежність від оцінки й страх викриття, і при цьому присутні заряджені теми та «скелети в шафі». Причому можна каятися навіть у тому, чого ви не робили, так ТРОЛЬ швидше вгамується. І боже вас збав захищатися, якщо він такі поцілив у болючу тему – може не залишити й каменя на камені. Так граючись і між іншим, може сильно підірвати вашу картину світу, показавши її виворіт. Краще посмійтеся разом із ним або застреліться одразу.

Результат: Це креативні друзі з високим IQ і невичерпним почуттям гумору.

Ну ось, мабуть, і все (може, хтось залишився без уваги, то ви повідомте, а краще намалюйте J ).
Ці милі персонажі, як ви здогадалися, можуть приходити до вас парами/трійками в одній особі й повзати вашою стіною.

Насолоджуйтеся спілкуванням за будь-якої їхньої комбінації. І не бійтеся бачити й бути баченими.

Тут згадую одну живу сцену в Сімферополі на зустрічі зі Славою Гусєвим.

Один його учень ділився своїм дискомфортом від того, що інші його пильно роздивляються.

– Ось люди, знаєте, так дивляться, так дивляться подеколи.

Слава йому й каже: Ти ж у клітці сидиш. І тим, хто ходить зоопарком, звісно, цікаво вдивитися, а хто ж там за ґратами, що за звірятко таке? А ти з клітки вийди й сам почнеш дивитися на тих, хто в клітках.

– Наталія Валицька

(Дубай, травень 2015)

P.S. До речі, дякую дівчатам із «Русские в Эмиратах», які надихнули мене своєю активністю написати цю статтю.

Опубліковано в ECONET.ru