семінар «Я і моя Тінь»/лютий 2012

«Першою сходинкою подорожі до себе справжньої стало знайомство з Его. Полювання на Его в горах виявилося дуже плідним, мені вдалося побачити ігри, в які полюбляє грати цей звірок, які причини він любить вигадувати, аби лише залишатися в зоні комфорту й підтримувати звичну обстановку. Саме після походу в гори я дізналася, що, крім Его, є ще одна моя частина, яка набагато більша за звірка, це тварина Тінь. Я зрозуміла, що можу набагато більше, ніж думаю про себе, коли переходжу межі уявлень про свої можливості, і це дає потужний ресурс.
Я була до тренінгу в статичній точці, поза життям, де почувалася безпорадною жертвою обставин, зараз я почуваюся живою, спонтанною, природною, здатною сміливо діяти, самостійно вирішувати, що мені робити і як жити.
Як опори я візьму з собою образ своєї Тіні, внутрішнього Раба й Господаря. Залишу назавжди старі переконання й уявлення про себе та свої можливості.
Моя велика мета – очистити свою свідомість від шкідливих програм і допомагати іншим рухатися в цьому напрямку.
Величезна подяка Тнгоо, Легреті, групі та простору і, звісно, Кішці та Ірі!
Дякую, що ви є, люблю Вас!!!
Розпусна Кішка ;)»

«Я побачила, що Тенгоо зовсім не злий. Яскравими подіями, що трансформували мене, були: «Раб і Господар», практика «Квітка», «Маша й ведмідь», холотроп із зав’язаними очима, дихальний перший процес, хорон і наїзди Тенгоо, за що вдячна. Візьму з собою себе просту, нову, живу, відкриту. Візьму доброту й відкритість учасників і ведучих. Залишу зарозумілість, затиснутість, самотність, страх, бажання щось із себе зображати.
Я стала іншою. Дуже вам дякую. Я дуже вдячна вам.»

«Найбажанішим (як мені тоді здавалося) було нарешті виплакатися, прибрати клубок із горла, печію з нутрощів. Першою яскравою подією став шеринг першого ранку, після дихальної практики, коли мене нарешті прорвало (в усіх сенсах) і почали проявлятися грудочки образи, гніву, страху. Це було прекрасно. Я відчула себе маленькою покинутою дитиною. Стільки всякої нісенітниці в душі сиділо досі. Маленька істота (22 років за паспортом) чекала захисту й опіки від мами. Мамою стала Легрита. Вона дуже піклувалася, втішала й оберігала своє дитинча. Перебування в стані маленької дитини, яку дуже люблять, мабуть, одне з найпрекрасніших у цьому житті. Пора дорослішати.
Похід у гори й практично відчай від власного безсилля, радість від досягнення мети й потім знову спуск униз виявилися яскравим досвідом для тіла.
Практики без перепочинку доводили до крайності. День рабства й панування, і підпорядкування та владарювання розв’язали вічне питання «А чи зможу я…?»
Містична бальна ніч виявилася дозволом собі бути.
Я знайшла в собі підступного маніпулятора. Є маніпулятори, і є ті, хто грає. Ті, хто грає, сильніші за маніпуляторів. Тема чоловічого та жіночого, зовсім мною не обдумувана, виявилася найважливішою для мене в цій містерії.
З собою я візьму радість від проживання почуттів: кохання й болю, втоми та цікавості. Я візьму образи Легрити й Тнгоо як два полюси м’якого жіночого й упевненого чоловічого. Заберу з собою образи двох успішних людей.
Я була розсіяною, безцільною, переляканою, чіплялася за старе. Зараз я почуваюся здатною діяти, приймати й провокувати зміни.
Тут я залишу свій страх перед сильними чоловіками, перед неконтрольованим перебігом подій, відчуття покинутості й непотрібності. Залишаю конкуренцію за місце під сонцем. Воно й так моє. Я можу ним насолоджуватися.
Я хочу родину з довірливими й рівноправними стосунками із сильним чоловіком, з яким я буду виростати»

«Що я візьму з собою як нові опори, навичку, картинку, ім’я? Моя велика мета за межами – Трепет серця. Моє здивування й захоплення світом і собою в момент розплющення очей після дня в темряві. Моя перша, природна, спонтанна, чуттєва гра тіні Пустунчика-Горинича й «Аплодуйте мені!» Що я залишу тут назавжди? Переконання, страх сексу й жінок. Я був теремом цінностей, боягузом у своєму замку з затишку, нав’язаних цінностей про чоловіка, секс, оцінку, звертання «ти», «ви», «ми». Я став сексуально активним, чарівним, безпринципним, розслабленим. Я відчуваю самодостатність, я усвідомив, як прагну прийняття й підтримки і як його боюся. Я став чарівником.»