Розчарування у стосунках пояснить математика

Ось що я подумала, друзі:
Люди люблять вірити в міф про своїх «половинок». Це ж що виходить – ходять нуль цілих і п’ять десятих – ходять, бродять по світу й шукають інших таких самих не цілих, половинчастих.
Коли вони «підходять» одне до одного «постояти» поруч, вони можуть на мить відчути себе одиницею. Але тільки на мить.

Але постояти поруч – це не пожити разом.
Коли вони починають жити разом, це навіть не ДОДАВАННЯ виходить, це буде МНОЖЕННЯ одне на одного.
Вони, люди, ставши парою, проживаючи свої зустрічі з дня на день, повторюють себе парою, вже не лише в Просторі, а й у Часі – знову й знову.
Знову й знову, а це – БЛИЗЬКІСТЬ, піднесена до степеня.

Отже, «помилка» накопичується.

І тоді не дивно, чому в сучасному світі так багато розлучень:

Тобто «людей не цілих», тих, хто по 0,5, – у стосунках стає ще менше. Ось розгляньмо, як це записала б математика:
0,5 х 0,5 = 0,25

Якщо ви не стали ОДИНИЦЕЮ, то у стосунках тільки втратите.

Висновок:

ЛЮДИНІ, архі-не можна шукати своїх половинок, перш ніж ВОНА не стане хоча б Цілою.
А коли стане – то й шукати не доведеться.
ЦІЛІСНЕ приречене зустрічати собі подібних, без ризику втрачати.
Ми, люди, приречені зустрічати тільки свої дзеркала: половинки – половинок, а цілі – цілих.
Є ще одна прикра властивість у «половинок», окрім того що вимивати енергію цілісного, – це те, що їм часто здається, що вони Цілі – це найнеприємніша їхня якість.

Цілий від половинок відрізняється просто: половинчастий споживає світ, а цілий породжує світи.
Думка ж кожного про себе, без пред’явлення завершених справ, – багато не варта. А справи людини, ті й самі говорять за своїх творців.

Щастя вам у стосунках і з самим собою.

Наталія Валицька.