коло життя/листопад 2010

“Коло Життя” пройшло в Криму наприкінці листопада 2010р.

Це було сильно і глибоко, сміливо для багатьох, і плідно для кожного – і учасників, і ведучих.

18.11.2010. Деякі не всі вирушили за поріг пригоди…
Змінили імена на актуальніші – справжні для занурення в містерію…

Місце сильне – Мис Ескі-Кермен печерне місто, кримський некрополь.

Практики радикальні – смерть і відродження в чотирьох стихіях і людях «4+1». Умирали й народжувалися у вогні, землі, повітрі, воді та… людських тілах.

Це як шлях казкового героя, що бере свою зброю: рішення, хоробрість, знання свого шляху. І вирушає – на зустріч зі своєю тінню: опором, страхом, безоднею. І пройти йому треба Вогонь, Воду і Мідні труби – і вже точно не менше.

Особливо закарбувалися для багатьох, як яскраві точки неповернення:

• і перехід мостом із палаючого вугілля в інший світ
• стрибок у прірву 20м вільного ширяння
• народження в людських тілах…

Вогонь розгорався, охоче і яскраво. Він покликав стрибати через себе… Він учив підноситися думками, почуттями і рухом.
Звуки людей і бубна будили тіло – звільняли, і брали в союзники ліс, гори, небо і річку. І коли прийшло спустошення, пройшли герої по вугіллю, як по Чумацькому шляху, в коло безмовності, щоб учитися в тиші й повернутися оновленими…

Печерне місто здивувало своєю тишею і теплом. Відсутність вітру і перепаду температур – це було як метафора: що всередині, те й зовні. Затишне вечірнє небо під покривалом м’яких хмар створювало ефект зали і сценічних декорацій на тему печерні міста Білого Криму. Любить нас Крим. Молочний туман прийшов уранці вперемішку зі струменем сонячних променів і привів із собою неофітів, кожного в свою годину, відроджених землею, з обличчями просвітлених майстрів. Зберегти б цей стан… Цілісні, безмовні й сильні. Дуже люди.

Небо як опора.
Небо як опора?
Це довіра – опора. Довіра своєму світогляду – світові, життю, людям і «великій правильності подій свого життя»
Дві печери взяли на себе відповідальність зупинити падіння. Такої швидкої зміни емоцій на обличчях учасників, схоже, ще не було:) Тут, без сумнівів, проносилося все життя людини. Усі її цінності та значущості. І люди відпускали, відпускали, відпускали…
Відпускали по-різному, хто з тріумфом, текстом, вигуком, а хто безмовно…
І стрибали у своє нове майбутнє, те, що кличе, заради чого і померти не шкода…

Свіжою крижаною водою зустріло нас «Озеро Молодості», де відбулося водне народження. Два басейни, з’єднані вузькою протокою «родовим каналом». Трапилися тут усі атрибути народження: воронка, пуповина, несучий потік і супровідники-архетипи: Харон, Ісіда і Жива…

Баня в горах.
Гарні у своїй наготі. Готові вмирати і народжуватися, відкриті новому, сміливо дивляться у своє майбутнє,

Потішило нас рідкісне природне явище Місячне Гало, ніхто з групи не бачив такого раніше – нове в житті – це хороший знак. Хороший знак при народженні когось чи чогось – це дуже хороший знак!
Так природа відсвяткувала з людьми і п’яте народження в людях, що завершувало семінар…
Звільнені, самодостатні, цілісні люди – люди нового часу – про це і була ця подорож у Білий Крим.

Відгуки учасників:
Яцха:
Це був найсамостійніший тренінг. У цілому ряді практик люди самостійно вибудовували свій процес. Слухали свою інтуїцію, слухали свої імпульси, створювали свої ритуали. Це робить мене дуже дорослою і відповідальною. Ще не минуло й місяця, а в мене починається зовсім інше життя, інша робота, інше оточення. Дещо я залишила там, за межею. Важкий шматок відвалився, і я почуваюся вільною. Мені цікаво, хочеться жити далі.