Ритрит «МІЙ ШЛЯХ»

Дехто боїться торкатися цієї теми

Дехто навіть чути про це не хоче

Дехто про це й не думає

Дехто воліє вважати, що це – не метод

Історична довідка.

На Сході заведено йти зі звичного середовища існування (дому, міста) в ті ключові моменти життя, коли відчувається потреба в змінах. Або коли накопичилося багато втоми, і життя починає «буксувати», «водити по колу». Або коли необхідно знайти правильне рішення, зробити вибір із кількох привабливих можливостей.

В усамітненні, серед природи (здебільшого гірської), людина приходить в інший – спокійніший, розширений у просторі варіантів і часі) стан. У деяких країнах є можливість без будь-яких умов провести кілька тижнів у монастирі.

Людина повертається з готовим рішенням: як жити далі, як вибудувати себе, як налагодити стосунки, які орієнтири тримати в полі зору.

Хтось тут шукає ціну, а хтось бере задарма

Ритрит – некомерційний захід. Кожен учасник відповідає за своє спорядження, купує для себе продукти харчування, оплачує проїзд до місця збору. Оргвнесок 300 грн заздалегідь і 400 грн на місці є добровільним внеском у справу розвитку руху ритриту.

Дехто зустрічається тут зі своєю тінню

Дехто тут має з’ясувати, ким я не є

Хтось шукає тут свою половинку

Хтось проходить ініціацію в новий статус

Протягом усього ритриту учасники не розмовляють одне з одним. Екстрене спілкування з ведучим – листуванням.

На початку дня та ввечері учасникам видаватимуться стікери із запитаннями (індивідуально, два запитання на день).

Відповіді на ці запитання сфокусують вас на увазі до себе й допоможуть вирішити ті завдання, які ви берете з собою або знаходите в дорозі.

Маршрут: від Сянок через Ужоцький перевал і полонину Руна до Сваляви.

Рух відбувається в уповільненому режимі: не більше 5-10 км на день, кожен крок може бути усвідомленим.

Ритрит триває з 19 по 27 березня.

Зустріч у Львові 19.03. перевірка спорядження, інструктаж, перевірка готовності, логістики.

Перший день – підготовчий. Останній день – вихід із ритриту та інтеграція досвіду.

Посеред шляху передбачений стаціонарний табір, і протягом 3 днів кожен зможе йти в гори на будь-які відстані без зайвого спорядження (радіальні маршрути) і влаштовувати собі індивідуальні практики (медитативні, екстремальні, парні).

За бажанням учасників їм буде надано в індивідуальному порядку еволюційні техніки – такі, що оптимально допомагають розв’язати поставлене учасником завдання.

Дехто їде сюди, щоб обрати свій новий імідж

Дехто тут добирає ім’я дитині

Дехто тут наважується почати нову справу

Дехто закриває гострі рани

Дехто завершує те, у чому вже немає сенсу

Я спостерігаю, як іде сонце. Згадуються образи, мовляться слова, колись не сказані. Постають перед очима обличчя тих, кого я втратив безповоротно. Течуть по щоках сльози. З грудей піднімається звук, схожий на виття. Я скиглю, підборіддя труситься. Нарешті я провалююся в ридання, і за ними тіло вибухає криком розпачу та незгоди з тим, як було. Я гарчу, тіло б’ється з невидимим чудовиськом. І раптом обрушується тиша. Усе скінчено. Я падаю на землю й лежу без руху. Вже темно. Спустошення – ось моє ім’я. Я повертаюся до свого намету й загортаюся в спальник. За кілька хвилин мені тепло й затишно, ніби я вдома. Мама цілує мій лоб. Мені добре й спокійно.

Унизу – хмари. Там, у долині, все туманно. Тут, нагорі – повна ясність. Яскравий день, далеко видно гірські хребти. Якщо я високо, то можу бути ясним, зрячим. Знати свій шлях. Дякую, світе!

Світанок. Я дивлюся, як виходять на сцену театру фарби ранкової палітри. Малиновим, багряним і апельсиновим запалюється вершина. Золотом і кадмієм спалахують контури гір. У голову приходить спектр ідей: про те, як почати жити в різнобарв’ї, у перспективі, у чітких контурах, у поєднуваних акварельних відтінках і контрастних акрилових тонах. І впевненість у грудях – глибоким вдихом нового дня. Ніби нове полотно загрунтовано. І кисті рук – як пензлі майстра. Малюю руками на небі. Танцюю нове полотно, де я, і світ, і дорогі мені люди.

Із інтерв’ю з автором Едмундом Щебальським

Ми почали проводити ритрити близько 20 років тому. Спочатку це були 3-7-денні дослідження себе: екстремальні, мовчазні, без їжі, босоніж, на безперервний рух, на пошук шляху.

Одним із визначних ритритів був 40-денний майстер-ритрит. Проходив на висоті 1300 м. Ми зустрічали світанок над морем хмар, тяглися вгору, медитували, займалися розвивальними практиками. У результаті учасники породили нові життя. Я, наприклад, створив еволюційний напрямок у психології та заснував центр СНЕП.

Зараз бачу потребу в ритритах як у джерелі спокою, натхнення, мотивації до відкриття нового, енергізації життя. Не мислю себе без подібних подій менш ніж 4 рази на рік. Іноді (в тій чи іншій якості) у мене проходить до 10 ритритів за рік.

Дехто відчуває неможливість наважитися

Дехто думає: потрібен великий учитель

Дехто чує тут теми езотеризму

Дехто вважає, що тут має бути багато сходу

Найбільше ритрит підходить:

Студентам, які хочуть визначитися з вибором шляху;

Майстрам, готовим до створення авторського напрямку;

Тим, від кого відмовилися лікарі (людина здорова, але її щось мучить);

Тим, кому не допомагають тренінги та психологи;

Тим, кому потрібна ініціація в нове.

Чим ритрит «Мій шлях» відрізняється від інших шляхів розвитку та змін?

Самостійність учасників;

Коучинговий підхід (у кожного є власний ресурс);

Позиція довіри до внутрішньої мудрості учасників;

Екологічність, зовнішня й внутрішня тиша;

Це – не жорсткий ритрит, де майстер зобов’язує виконувати техніки;

Це – не похід, де юрбу організовують спланованим рухом, спільною їжею та байками ватажка зграї;

Це – не тренінг, у якому є навчання методам , спільні цілі й обов’язковий вимірюваний результат;

Дехто використовує цей час для самовідновлення

Хтось позбувається вигорання

Хтось худне і/або голодує

Хтось пише книгу про найважливіше

Я зрозумів, що втомлююся не від роботи, а від себе.

Я хочу дитину. І я готова.

Я знаю, що таке сходити до своєї вершини.

Мій шлях. Я йду. Хто мене зупинить?

Кожен відповідає за себе. Можна вчитися в інших, наслідувати чи спростовувати. Нічого не змінюється. Ми йдемо по землі. Це – потік життя.

Можна піти, можна залишитися. Можна довести розпочате до кінця. Можна знецінити своє рішення. Можна знайти диво в кожному кроці.

Я дізналася, що я – багатовимірна. Як світ навколо.

Я написала збірку віршів.

Я знайшов завершення, фінал для статті.

У мене минули болі в спині

У мене вилікувалися коліна.

Я стала дихати на повні груди

Я давно не почувалася такою живою та енергійною

Ніби в мене – сила всієї цієї природи, цих гір і струмків

Найкраще це можна описати словом «невимовне»

Хтось підбиває підсумок минулого життя

Хтось розмовляє з тим, хто помер

Хтось спілкується з тим, хто ще не народився

Хтось просить пробачення в тих, кого образив

Я взяла багато їжі, але пила тільки живу воду. Вода надавала мені сил. Тала, джерельна, зі струмочків і річечок – вона дзвінка, смачна, ароматна, поживна. У мене була ідея схуднути, і я нею не скористалася. Просто мені було добре з водою. У підсумку я скинула 8 кг зайвих продуктів і 8 кг зайвої ваги мого тіла.

Я все життя поспішаю й нічого не встигаю. Тут я уповільнився, і часу виявилося дуже багато. І не треба більше встигати: усе приходить само собою. Я зрозумів: у мене є лише мій час. Тільки моє життя, і мені завжди вистачить часу, щоб прожити його наповнено.

Т. сказала, що їй було важливо вирватися з обставин, що її душили. На мою думку, тут не йдуть від соціуму. Не втікають від проблем. Тут повертаються до себе. Я повернула собі стани натхнення й легкості. Я – як дитина, або дівчина, і мені з моїм досвідом і розумом дуже прикольно бути в цих юних енергіях. Я як у потоці, і він без зусиль несе мене. А я спостерігаю й іноді трохи змінюю положення тіла, чи що? І світ одразу реагує й підлаштовується, щоб виконати мою забаганку.

Я зрозумів, що я – єдина цінність. Тільки я створюю світ навколо, бачу те, що бачу, сприймаю те, що приходить. Ставлюся якось. Обираю, як реагувати: думати, інтерпретувати, заглиблюватися в почуття чи відмахуватися від них. Іти в переживання чи відсторонюватися. Я завжди в центрі вируючих подій, або я – зірка над океаном. Що дав мені ритрит? Я повернув свою цінність, знайшов свою енергію, став великим.

Для тих, хто наважився:

Правила проведення ритриту «Мій шлях»:

1. Ми не розмовляємо.
2. Кожен іде сам;
3. У кожного – своє спорядження, що повністю забезпечує виживання (намет, газ, посуд, їжа, спальник, одяг, взуття).
4. Спеціальні сигнали позначають час збору, виходу, зупинки.
5. Є спільний вогонь наприкінці дня.
6. Є можливість піти у свій ритрит (зелений трикутник).
7. Є право залишити групу (червоний гурток).
8. Йдемо повільно й усвідомлено.
9. Проходимо на день 5-10 км.
10. Місця безлюдні.
11. У кожного є карта з маршрутом.

Для участі в ритриті необхідно подати заявку за тел. 096-3377199, 097-4151497, 050-0136686, 093-6903994 або e-mailsnepevo@mail.ru

З’ясувати те, що неясно, перевірити наявність спорядження (список буде надіслано поштою), внести оргвнесок (за бажанням).

Заявки приймаються до 15 березня.