Відгуки про ритрит у Карпатах

Ритрит у Карпатах
Був Нетиповим. Хоча як Містерія може бути Типовою!?
Це багатошаровий пиріг.
Де кожен шар Бісквіт і Крем, а Вишеньки в центрі –
це урок. І кожен НАСОЛОДЖУЄТЬСЯ своїм Болем, Гнівом, Смутком і Красою в Підсумку
протоптаного свого ШЛЯХУ ДОЛІ – Так, це точка неповернення, Любі мої, і це чудово 🙂

САХІС (Наталія Валицька)

…Коли Я їхав на ритрит у Карпати, то не мав якихось конкретних цілей чи очікувань. Але з перших хвилин я почав помічати якісь збіги, знаки, … Це мене заінтригувало, адже недарма кажуть, що всі випадковості невипадкові. І Я почав спостерігати за тим, що відбувається навколо й усередині мене. У процесі мною були усвідомлені та переглянуті ті життєві ситуації, на які в повсякденному житті ніколи не звертав уваги, а іноді навіть не помічав їхньої присутності. Усвідомлення й проживання моїх страхів змінили мене. Відбулося «перезавантаження системи» та переоцінка цінностей… І Я дуже радий цим змінам, а також колосальному заряду енергії та масі вражень, що ще надовго залишаться зі мною після поїздки….Вітаю Вас – плем’я РА
Для мене ця поїздка була особливою та загадковою ще до її початку.

БРУТАЛЬНИЙ МАЧО (Василь)

Я побачила оголошення на сайті Сахіс і вирішила, що мені буде зручніше ця поїздка в інші терміни – і терміни змінилися.

Я хотіла, щоб мені хтось допомагав фізично, – і мій чоловік зміг змінити свої плани й поїхав зі мною.

У першому потязі до Львова почалася перша практика з виховання дітей – я бачила, як бабуся та її внучка спілкувалися й виховували одна одну. Бабуся дозволяла внучці все… бігати вагоном, стрибати по купе, співати й танцювати, спілкуватися з різними людьми. І коли бабуся просила внучку поїсти чи перевдягнутися, та виконувала все й одразу… У бабусі був спокійний, легкий і впевнений вигляд.
У внучки БУЛА ПОВНА СВОБОДА І ПОВНА ПІДПОРЯДКОВАНІСТЬ – одночасно.

У наступному потязі відбулася перша зустріч із Карпатами – гарні луки найрізноманітніших квітів, найгарніші ялини
– гарніші, ніж я бачила на Новий рік!
Ніжні зарості папороті, дзюркотливі струмки й річки з камінням,
димки туманів, що мають чіткі межі,
люди, які махають, – радіють мені…
Таким було моє перше знайомство з Карпатами.

Кожна практика проходила для мене як гра – у життя, із життям, про життя.
Я помічала, як швидко виконуються мої бажання, ПРОГОВОРЕНІ ВГОЛОС. Бажання, проговорені вголос, – підкреслити й використовувати!

Найяскравіше враження було від підйому на гору Петрос.
Там на чарівних каменях я поставила прості запитання, які мене хвилювали, змушували переживати й напружуватися.
Там я отримала ясні й прості відповіді, що звільнили мене від невпевненості.

«Я – ПРИЧИНА СВОЄЇ РАДОСТІ!» – повторюю я собі.
Ні хтось, ні щось = Я!
Це ще одне яскраве враження від практики: «я причина своєї радості! ти причина моєї радості!» Це твердження зробило моє життя
ПРОСТИМ І ЗРОЗУМІЛИМ, ЯСКРАВИМ І РАДІСНИМ – БЕЗ УМОВ.

Для мене це було Містерією, а радше містикою виконання моїх бажань – Я ХОЧУ!!!!
Було дивовижним спілкуванням із різними людьми, з кожним окремо й з усіма разом – як хвилі в морі (кожен і всі)…

У цьому РитРиті було багато подій, стиснутих в 1 тиждень. І вони розпаковуватимуться ще довгий час для мене, про мене…

ХИТРИЙ ФРУКТ (Діана)

Я не дуже люблю ставити цілі, мені здається, я відбираю в Життя можливість дивувати себе, ставлячи Його в рамки. І тут, на ритриті в Карпатах, моя мета (якщо її можна вважати такою) звучала приблизно так: «БІЛЬШЕ Життя»!
Що це означало і чим виливалося для мене?
О… дозволити собі відірватися від звичного комфорту й затишку цивілізованого життя, водрузити на спину важкий рюкзак і ступити на дорогу, яка радісно втягнула мене стуком коліс і продовжувала втягувати з кожним кроком угору й угору, шурхотом кроків і чвакання черевиків по багнюці… уночі… важко…
Я знала, на що йду, я бувала в подібних походах. Колись давно, років у 25, я вже давала собі слово, що з рюкзаком на плечах – ніколи! І відтоді, щойно трапляється нагода, я не вагаючись… Тому що це величезний кайф – перетнути межі звичного й напружити своє тіло так, що серце калатає, дихає як у холотропі, а з голови ніби знімається накривка, як із каструльки, що кипить. Мізки вириваються на волю в простір, де багато вітру й нестерпний простір. Він відчувається дуже відчутно і вгору, і вглиб – до самого коріння Карпат, і вшир – у нескінченну даль зелено-біло-блакитну. Земля така велика, і моє тіло, моє «я» стає таких розмірів, які я дозволяю собі охопити своїми органами чуття.
Що на мене справило найбільше враження? У калейдоскопі крутяться візерунки… Кожен – окремий сюжет, і як можна оцінити, котрий яскравіший? Така штука, що найГОСТРІШЕ, найЯСКРАВІШЕ, найголовніше не можна описати, слів таких не знаю.
ЖИТТЯ стає яскравим поруч зі СМЕРТЮ,
Силу відчуваю, коли осягаю глибину своєї Слабкості.
Дуже добре бачу події, коли дивлюся на них побіжно…
Мокра трава й холод, і хмари, у яких ми майже звикли жити. …Самотня подорож угору замшілим камінням, коли висота тягне й не дає зупинитися. Куди? Як виявилося, до Вівтаря.
Важливо було напружуватися й вчитися розслаблятися в холоді, вогкості й повній непередбачуваності. Важливо було, що поруч – мій син, який стрімко дорослішав, а я спостерігала за цим процесом. Побіжно…
Важливо було дозволити потоку Життя текти крізь мене, збільшуючи мою пропускну здатність. Більше Життя завжди там, де Смерть поруч. Я й раніше це знала, а тепер зрозуміла остаточно.
Я все про Смерть і про Смерть. Хтось помер? Так, хтось черговий, учорашній у мені помер. Фенікс, чи що? (Ха, ха! Тих, хто був присутній на Наріканні Імен, Фенікс завжди тепер нагадуватиме про щось інше!) …Так, помер, не сумнівайтеся! І хтось черговий народився. Сильна й радісна істота, безстрашна і …БЕЗСМЕРТНА.

ВОГНЯНА САЛАМАНДРА (Юлія)